«Посада – не мета, а – інструмент для змін»

«Посада – не мета, а – інструмент для змін»

Виконуючий обов’язки генерального директора ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», доктора медичних наук, професор, заслужений лікар України Дмитро ДОМБРОВСЬКИЙ розповідає про перспективи розвитку найбільшого медзакладу області та про проблемні питання, які потребують вирішення передусім.

[…]

Виконуючий обов’язки генерального директора Чернівецької обласної клінічної лікарні, знаний в краї судинний хірург Дмитро Борисович ДОМБРОВСЬКИЙ свою посаду обіймає не так давно, тож предметом розмови більшою мірою стали перспективи розвитку обласної лікарні та плани на найближче майбутнє.

Інтерв’ю проходило у рідному для Дмитра Борисовича підрозіділі судинної хірургії. Його він очолював понад десятиліття. Найперше враження – побутові умови тут якісно відрізняються від умов та стану багатьох інших підрозділів лікарні. Вже з порога видно, що керував господарник.

– Дмитре Борисовичу, Вам довелось очолити відділення у досить молодому віці. Чи не охоплювало Вас почуття страху, адже це чимала відповідальність?

– Я прийшов у цю лікарню вже зі значним науковим доробком і певним досвідом. Попри те, що мав нагоду залишитись працювати в Києві, повернувся до рідних Чернівців. […] Гадаю, нікого не здивую, якщо скажу, що люблю Чернівці, люблю цю лікарню, тут колись працював мій батько. Він був лікарем-анестезіологом-реаніматологом… Я тут виріс.

– Чому ж не пішли батьковим шляхом, а обрали хірургію?

– У дитинстві я дуже хотів бути авіаційним конструктором, у школі активно цікавився фізикою, мріяв вчитися в Москві, в авіаційному. Але життя – то життя. Коли я закінчував школу, Радянський Союз розпався, і мрія так і залишилася мрією. Ніким іншим, крім хірурга, себе не бачив. До речі, в судинній хірургії теж присутнє і конструювання, і моделювання.

– Сьогодні Ви – в. о. генерального директора найбільшої лікарні області. Що це для Вас означає?

– Ця посада для мене – не мета, а – засіб провести зміни в закладі, покращити його матеріально-технічний стан, підвищити конкурентоспроможність тощо. Я самодостатня людина, у мене й до призначення все було гаразд. Однак я розумію, що іноді потрібно виходити зі своєї зони комфорту, аби досягти чогось не тільки для себе особисто. Відчуваю тільки в тому, що часу для сім’ї та відпочинку стало ще менше. Проте я й раніше жив своєю роботою. Дружина – теж медик, тож вона до моєї зайнятості ставиться з розумінням. А ось за чим шкодую, то це за тим, що сину не можу приділяти стільки часу, скільки хотів би.

– А що в лікарні, на вашу думку, найперше потребує змін?

– Частково зміни вже відбулися. Нині діє президентська програма «Велике будівництво», в рамках якої обласна лікарня отримала сучасний приймальний підрозіділ у форматі emergency, в який оснащений новою медапаратурою, зокрема сучасним комп’ютерним томографом, рентген-апаратом тощо. Також було реконструйовано частину реанімації. Однак найважливіше попереду. У рамках вищезгаданої президентської програми передбачено будівництво нового хірургічного корпуса. Сподіваюся, так і буде, поки що причин для сумнівів немає. Все обіцяне виконується. Також у межах даної програми запланована реконструкція наявних корпусів медзакладу. Важливо створити нормальні робочі умови для медиків та побутові – для пацієнтів. Люди і так не відчувають радості, перебуваючи в лікарні. Медикам ж невистачає кабінетів, працюють у колишніх господарських приміщеннях, туляться по кілька чоловік в одному кабінеті. Це наче банально і не дуже цікаво, проте для мене це першочергове. Розпочнемо з інфекційного відділення, яке  десятиліттями якось випадало з поля зору, аж поки COVID-19 не змінив навколишній світ.

– До речі, а як ситуація з COVID-19? Важко потсійно перебувати в напрузі. Більшість з нас уже розслабилася… То що на нас чекає?

– Що на нас чекає, прогнозувати не беруся, але оптимізму небагато. Наш заклад готовий до прийому хворих. Все, що можна було зробити, зробили торік. Але я хотів звернути увагу на вакцинацію. Нині у нас лікується від коронавірусу різного ступіня важкості майже сотня хворих, і зауважте, серед  них жодного вакцинованого! Тому не зволікайте, а зробіть найменше з того, що можна для себе зробити.

– Починаючи з минулого року, в медіа повідомлялося про операції з трансплантології та кардіохірургії, є якісь новини?

– Це тільки в сучасних серіалах чи не в кожній клініці трансплантологією займаються або після виходу з коми підбори взувають і вії фарбують. У житті зовсім не так.  Ми активно працюємо в цьому напрямі, оскільки обласна лікарня увійшла до пілотного проєкту з трансплантології. Нещодавно відбулась робоча нарада з головою обласної ради Олексієм БОЙКОМ і директором Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА Олегом ЧОРНИМ. Ми обговорювали юридичні моменти та забезпечення лікувального закладу відповідним обладнанням, яке допоможе якісному провадженню трансплантаційної діяльності. Є ще один момент, який лежить іноді в релігійній площині, коли через хибні переконання відмовляються навіть від найпростіших медичних маніпуляцій. Громадськість повинна бути готовою до свідомого донорства, адже буває і  посмертна трансплантація.

Щодо кардіохірургії, то операції активно проводяться. Поки під супроводом київських фахівців. Проте це  питання часу – ми швидко вчимося й активно розвиваємося.

Скорочено. Повний матеріал читайте у газеті «Чернівці» №35 (1607) від 2 вересня 2021 року.